Підозра, перші сигнали прояву РДУГ

Що є найпоширенішою причиною звернення до психолога батьками дітей — це небажана поведінка дитини, яка заважає будувати психологічно здорові дитячо — батьківські взаємовідносини або поведінка, яка викликає труднощі адаптації дитини в суспільному просторі: дитячому садочку, школі, гуртках і т. ін.

Поширене пояснення небажаної поведінки дитини є особливості темпераменту, впертість чи непослух, невихованість, упередження, що дитина «просто не хоче вчитися», помилки батьківського виховання тощо. Такі прояви дійсно можуть викликати багато роздратування, злості та безсилля у батьків. І тут варто розібратися чи дійсно все так на поверхні як здається, чи варто звинувачувати дитину або себе, як батьків, що не можуть дати ладу такій дитині і підібрати ключик до виховного процесу.

Такі якості дітей та дорослих як неуважність, імпульсивність та гіперактивність є достатньо поширеним, і можуть мати місце як прояви нормального розвитку. Якщо відмічається невідповідність вікового розвитку дитини, і ці труднощі призводять до важкого порушення адаптації в основних сферах життя — ми говоримо про розлад дефіциту уваги та гіперактивності.

РДУГ — це поліморфний нейробіологічний розлад, який проявляється з раннього дитинства симптомами гіперактивності, імпульсивності та/або неуважності. Симптоми впливають на когнітивне, емоційне, поведінкове, академічне та соціальне функціонування.

Симптоми гіперактивності та імпульсивності зазвичай спостерігаються до того, як дитина досягає 4–5 років і посилюються у подальшому, досягаючи ріку важкості, коли дитині виповнюється 7–8 років. Починаючи з цього віку симптоми гіперактивності можуть слабшати, до підліткового віку вони можуть бути ледь помітними для спостерігачів, хоча підліток може продовжувати відчувати себе неспокійним або нездатним заспокоїтися. Навпаки, імпульсивні симптоми зазвичай зберігаються протягом усього життя.

РДУГ — це нейропсихологічний розлад, відповідно, його причиною є особливості будови та функціонування головного мозку, а не погане виховання чи алергічна реакція, чи штучно створена проблема, як говорять поширені міфи. Дослідження показують, що у дітей з проявами РДУГ лобна кора головного мозку дозріває дещо повільніше, ніж у ровесників. Це погіршує саморегуляцію і контроль. Відповідно їм важче приймати зважені рішення, виконувати вказівки без нагадувань та тривало зосереджувати увагу на завданні.

Згідно статистики РДУГ — є найпоширенішим поведінковим розладом у дітей — він зустрічається у 5 % дітей, хоча прослідковується динаміка на збільшення кількості недіагностованого РДУГ у дітей і дорослих.

Медичне обґрунтування РДУГ

Симптоми РДУГ призводять до порушення функціонування дитини в основних сферах життя (сім’я, друзі, навчання і т. д.). У дітей з РДУГ нижчий у порівняні до ровесників ступінь розвитку біологічно—обумовленого самоконтролю.

Етіологія: генетичний фактор та фактор органічного ураження ЦНС.

Причини РДУГ: генетичні — 65 %, перинатальні — 5 %, куріння матері в період вагітності — 4 %, свинець — 3 %, інші — 7 %.

Патогенез: розлад є наслідком недостатньої і невідповідної віку зрілості фронтальної кори головного мозку, біологічно обумовлений розлад розвитку самоконтролю.

Підвиди РДУГ: комбінований, з домінуючим порушенням уваги, з домінуючою гіперактивністю та імпульсивністю.

Ступені вираженості: легкого, помірного, важкого ступеню.

Симптоми РДУГ

1. Проблеми з концентрацією уваги, легке відволікання

2. Часті перебивання в розмовах, неспроможність слухати інших

3. Надмірна метушливість (наприклад, постукування ногами або руками, звивання на сидінні)

4. Важко залишитися сидіти, коли це потрібно (наприклад, у школі, на роботі тощо)

5. Почуття занепокоєння (у підітків) або недоречної біганини або лазіння у дітей молодшого віку

6. Нездатність гратись тихо

7. Надмірна недоречна балакучість

8. Труднощі з завершенням завдань, невиконання інструкцій

9. Імпульсивні вчинки, необдумані рішення

10. Труднощі в очікуванні черги

В той же час це щедрі, добрі, щирі, творчі, безпосередні, сміливі діти і дорослі з лідерськими рисами.

Гіперактивність: не може всидіти на місці, постійно рухаються («вовтузяться»); часто залишають своє місце в ситуаціях, де потрібно сидіти (наприклад, на уроці); багато бігають і «усе перевертають» там де цього робити не варто; не здатні тихо, спокійно бавитися або ж відпочивати; діють немов «заведені», як іграшка з ввімкненим внутрішнім «мотрочиком»; занадто багато говорять; моторна гіперактивність.

Імпульсивність: поведінкою керують імпульси, а не розуміння наслідків; діють не думаючи про наслідки/правила: знають але не можуть; часто говорять наперед, не дослухавши запитання до кінця, мають труднощі з очікуванням своєї черги; часто переривають інших і втручаються в їх розмову чи діяльність; «що в голові, те і на язиці»; надмірно ризикують; проблеми з плануванням майбутнього (напр. фінанси і т. ін.).

Порушення уваги: часто мають проблеми з втриманням уваги на завданні; часто мають проблеми з організацією діяльності, яка вимагає тривалого зосередження уваги; часто гублять або забувають речі, необхідні для виконання завдань; легко відволікаються на сторонні подразники; часто не слухають, коли до них говорять; часто не дотримуються вказівок і не виконують до кінця або ж в належному обсязі дані доручення.

Можливі наслідки прояву РДУГ: негативні — труднощі в навчанні, конфлікти з соціальним оточенням, самотність, дефіцит соціальних навичок, низька самооцінка, розвиток вторинних психіатричних розладів, травматизм, нещасні випадки; позитивні — безпосередність, щирість, спонтанність, здатність імпровізувати на різні ситуації, уміння жити тут і тепер, радіти життю та теперішній миті, здатність швидко відходити, «не тримати, не пам’ятати зла».

Наслідки і ризики недіагностованого РДУГ

Соціальна дезадаптація, соціальний аутизм, неспроможність утворити міцні стосунки, утримати партнера в стосунках. Неспроможність планування власного життя. Провали дедлайнів на роботі. Розвиток залежностей: наркоманія, алкоголізм, переїдання. Девіантні прояви: антисоціальна поведінка, кримінальні вчинки і дії, віктимна поведінка. Не досягнення високих результатів в різних життєвих сферах при великому потенціалі. Емоційна незрілість. Прокастинація. Тривожні стани. Панічні атаки. Депресія. Психічні розлади. Психологічна травмованість, дитячі психологічні травми, занижена самооцінка, зневіра у себе, замкненість, агресія, аутоагресія (селфхарм, анорексія). Трапляються випадки ОКР (обсессій і компульсій).

Емоційний стан людей у яких є рідні з РДУГ

Нерозуміння чому дитина (близька людина) не може відповідати соціальним, віковим нормам. Постійні спроби перевиховувати нейронетипову дитину чи дорослого. Образи, роздратування, злість, опір небажаним поведінковим проявам дитини. Покарання дітей, які не мають ефекту. Емоційна нестабільність через постійні «неправильні» дії, вчинки, висловлювання, поведінку: «Це він навмисно так робить», «Скільки я можу за нього все рішати», «Не можу витримувати його істерики, крики, непослух», «В школі суцільний жах, він постійно щось витворяє», «Думаю весь час, що ж він зараз утне», «Виснажена морально від постійної боротьби», «Скільки разів я можу нагадувати про одні і ті ж вимоги і правила», «Знову не почув про що я казала», «Не має жодного дня, щоб щось він не витворив», «Мені соромно за поведінку моєї дитини перед усіма, перед сусідами, вихователями, рідними, знайомими і незнайомими людьми». Якщо ви відчуваєте щось подібне, то варто задатися питанням про звернення до спеціалістів по допомогу в проясненні причин такої поведінки дитини.

Спеціалісти, які можуть допомогти в діагностиці РДУГ

Педіатр або сімейний лікар, як первинна ланка меддопомоги дітям та їх батькам, можуть запідозрити прояви РДУГ на ранньому етапі розвитку дитини, починаючи з 3-х років, коли прояви стають більш помітнішими.

Психолог, нейропсихолог також є спеціалістами, які можуть провести діагностичні методики відповідно до вікових норм дитини, а також методом спостереження надати відповідні психологічні або нейропсихологічні характеристики дитини, які допоможуть в подальшій діагностиці у дитячого психіатра, як спеціаліста, який детально займається лікуванням РДУГ.

Фахівці, які можуть допомогти

1. Дитячий психіатр

2. Дитячий невролог (при супутніх неврологічних розладах)

3. Нейропсихолог

4. Дитячий/сімейний психолог (кваліфікація психофізіології та нейропсихології)

5. Поведінковий терапевт

6. КПТ-терапевт

7. Корекційний педагог

8. Тьютор

Про що батькам говорити зі спеціалістами

Найкраще, що можуть зробити батьки — це розповісти як вони щоденно взаємодіють з дитиною, що батьки помічають хвилюючого в поведінці їх дитини. Розповісти свої спостереження щодо взаємодії дитини з іншими дітьми в садочку чи школі, як дитина спілкується з вихователями чи вчителями. Дізнатися у педагогів їх спостереження щодо поведінки своєї дитини і взяти до уваги ці висновки. Не нехтувати своїми підозрами щодо поведінкових, емоційних та когнітивних проявів своєї дитини. Розповідати свої спостереження і висновки спеціалістам до яких звертаєтесь по допомогу.

Про що варто батькам запитати спеціалістів

У лікарів: для розуміння природи РДУГ запитуйте про медичний аспект нейророзладу. Як РДУГ може вплинути на психофізіологію дитини і її поведінку через порушення імпульсів нейропередачі нейромедіаторів. Які нейромедіатори впливають на дитину з РДУГ. Які коморбідні (супутні) психорозлади можуть бути при наявності РДУГ. Про можливості медикаментозного лікування.

У психологів: про можливості корекції поведінкових проявах дитини, про розуміння психологічного стану РДУГ — дитини, про соціальні складнощі, які можуть спіткати нейронетипову дитину. Як розуміти свою дитину і стати їй опорою в цій ситуації. Як будувати дитячо — батьківські взаємовідносини, враховуючи нейронетиповість своєї дитини.

Головна рекомендація не приховувати від самого себе і дотичних оточуючих дитину спеціалістів, що є складна ситуація з поведінкою дитини і що ви потребуєте допомоги. Інколи визнати цю істину і є перший крок до якісних змін у вашому житті і житті вашої дитини.

Авторка

Повʼязані стани

Повʼязані симптоми