Як розвивається емпатія: від перших сліз до морального вибору

Експерименти із добром і злом

3–5 років: перші моральні судження

Емпатія стає більш усвідомленою. У цьому віці діти можуть експерименують із «живим» («а що буде, якщо я?»), іноді може нашкодити комахам або іграшці — це лякає дорослих, але це в цьому віці є варіантом норми.

Імпульси в цьому віці сильніші за усвідомлення. Це закономірно, але потребує реакції дорослого: пояснити, зупинити, дати інший спосіб дослідити. Дитина має зупинятися, якщо ці експерименти завдають болю рослині, комасі, тварині або людині. В дитини з’являються перші чіткі моральні уявлення: «це добре», «це погано». Формуються уявлення про справедливість. Але поки що дитина не здатна витримати амбівалентні емоції, хоча вже починає розуміти причинно-наслідковий зв’язок: «я зробив — іншому боляче». У неї виникає почуття провини або радості від допомоги. І вона розуміє, що її дії впливають на стан іншого.

Що потрібно:

• пояснювати свої дії та дії інших;
  
• пояснювати і називати емоції, показувати приклад їх регулювання;
  
• давати можливість спостерігати за іншими, пояснювати, чому людина може плакати, радіти або злитися;
  
• грати в рольові ігри;
  
• проявляти емпатію та коментувати приклади підтримки та емпатії;
  
• відмічати прояви турботи самої дитини.
  

Особливо в цьому віці важливо ставити чіткі межі. Дитина має бачити, що всі дії мають наслідки.

Що заважає:

• байдужість до почуттів дитини, відчутність емоційної підтримки, жорстокість;
  
• саме в цьому віці дитина може зафіксувати: мій/чужий біль не має значення.
  

Ставити себе на місце іншого

6–10 років: когнітивна емпатія

Дитина вже здатна усвідомлювати й називати власні емоції, а також розрізняти емоційні стани інших. Вона може щиро вибачатися, коли розуміє, що завдала болю або шкоди, і в багатьох випадках вже має достатній рівень самоконтролю, щоб самостійно зупинитися до того, як дія спричинить негативні наслідки. З’являється не лише співпереживання, а й розуміння того, які слова або вчинки можуть поранити, і чому важливо утриматися. Формується здатність ставити себе на місце іншої людини, навіть якщо вона зараз відсутня, — уявляти її почуття, мотиви та стан. Дитина починає самостійно регулювати емоції, пояснювати свої дії та вибори, брати відповідальність. З’являється чітке усвідомлення, що інші можуть мати власну точку зору й емоційну реакцію, відмінну від її власної. Саме в цьому віці закладаються перші елементи власної системи моральних переконань — не лише засвоєних від дорослих, а таких, що проходять крізь особистий досвід. Це може супроводжуватись першим етапом внутрішнього протесту: дитина починає критично ставитися до правил, установлених старшими, і відстоювати свої переконання.

Що потрібно:

• приклади емпатії, уважність до почуттів дитини;
  
• пояснення емоцій та ситуацій;
  
• надавати приклад регулювання емоцій;
  
• читати та обговорювати історії, книги, мультфільми;
  
• грати рольові ігри;
  
• починати обговорювати етичні дилеми.
  

Що блокує розвиток:

• недостатня соціальна взаємодія;
  
• досвід ігнорування, одинокості, відчуженості, насильства — емпатія приглушується, як механізм виживання.
  

Виживання в будь-якому віці важливіше за співпереживання.

Емоції інших також важливі

11–16 років: моральне розширення

У підлітковому віці формується глибше усвідомлення емоцій як складних, багатошарових і суперечливих. Підліток вже здатен витримувати амбівалентні переживання — коли одночасно присутні кілька різних почуттів, які раніше здавались несумісними. Зростає здатність до рефлексії: дитина починає розуміти власні мотиви, аналізувати свої дії, ставити запитання не лише про інших, а й про себе — «Чому я хочу або не хочу допомогти?», «Якою мірою я відповідальний за ситуацію?». З’являється вибір у реакціях: підліток може свідомо вирішити, як реагувати на біль або потребу іншої людини. Поступово формується власна система моральних цінностей і переконань, яка може відрізнятися від батьківської або загальноприйнятої. Зростає критичне ставлення до норм суспільства, авторитетів, правил.

Утім, цей процес супроводжується викликами. Гормональні зміни впливають на емоційне сприйняття, роблячи його нестабільним і вразливим. Підліток може свідомо уникати емпатійної взаємодії — з остраху виглядати слабким або намагаючись дистанціюватися від «дитячих» форм турботи. Велике значення набуває вплив групи: емпатія може посилюватися або приглушуватись відповідно до її негласних норм. Також характерні експерименти з соціальними ролями — через це підлітки іноді ніби віддаляються від чужих емоцій. Додатковий виклик — постійний потік інформації зі стрічок новин і соцмереж: зображення страждання й катастроф можуть призводити до емпатичного дистресу або навіть емоційного вигорання. Психіка шукає захисту — через відсторонення, знецінення, іронію або байдужість.

Що підтримує:

• можливість безпечно обговорювати власні страхи, сумніви та конфлікти;
  
• волонтерство, спільні проєкти;
  
• спонукання до рефлексій, написання есе, обговорення етичних питань, дискусії;
  
• повага та приклад емпатії.
  

Що заважає:

• відсутність довіри та надійних дорослих поруч;
• самотність, відсутність або неможливість соціальної взаємодії;
• булінг, тиск;
  
• травматичний досвід;
  
• відсутність прикладів турботи.