твій консультант з психічного здоров’я
Як гештальт-терапія розуміє психосоматичні проблеми
26 червня 2025
Чи траплялося з вами так, щоб голова боліла від стресу або живіт скручувало перед важливою розмовою? Це і є психосоматичне реагування — коли наші емоції та переживання виражаються через тілесні симптоми. Такі симптоми можуть серйозно впливати на якість життя, але їх можна зрозуміти і з ними можна працювати.
Що таке психосоматика з позиції гештальт-терапії?
Засновники гештальт-терапії Фріц Перлз та Пол Гудман пояснювали це явище так: у сучасному світі ми звикли розділяти тіло і душу так, ніби це дві окремі речі. Ми думаємо головою, а тіло сприймаємо як щось зовнішнє — воно може боліти, хворіти, але ніби само по собі.
Перлз та Гудман наводили такий приклад: уявіть людину, якій дуже хочеться поплакати. Але вона не дозволяє собі цього, бо колись навчилася, що плакати — соромно або небезпечно. Тому вона несвідомо напружує горло, затримує дихання, стискає м’язи навколо очей. Але сльози хочуть вийти, емоція залишається, і тіло починає «кричати» по-своєму — через астму, головний біль або інші симптоми.
Чому виникають психосоматичні розлади з позицій гештальт-підходу?
Розділення тіла і душі — ми не звикли сприймати себе як ціле, думаємо, що розум важливіший за тіло.
Заборона на емоції — з дитинства нас вчать «не плакати», «не злитися», «бути сильними», тому ми придушуємо природні реакції.
Соціальний тиск — суспільство диктує, як «правильно» себе поводити, і ми боїмося показувати справжні почуття.
Втрата зв’язку з тілом — ми не помічаємо сигналів втоми, напруження, потреб організму.
Незакінчені справи — старі образи, страхи, конфлікти продовжують «жити» в тілі.
Часто психосоматичні симптоми «відволікають» нас від більш болючих проблем у стосунках з іншими людьми. Легше концентруватися на болю, ніж визнати, що у вас проблеми в сім’ї або на роботі.
Перлз та Гудман вважали, що психосоматична хвороба іноді стає способом нарешті «познайомити» душу і тіло. Людина починає говорити «мій головний біль», «моя астма» і поступово розуміє, що це — частина мене, а не щось зовнішнє.
Як допомогти собі?
Навчіться помічати зв’язки. Для цього ведіть простий щоденник: коли з’являється біль/симптом, запишіть, що відбувалося до цього, які були емоції. Запитуйте себе: «Що я зараз відчуваю, крім фізичного дискомфорту?»
Відновіть зв’язок з тілом — робіть паузи протягом дня, щоб «сканувати» тіло від голови до ніг. Помічайте дихання. Займайтеся тим, що приносить тілесне задоволення: танці, масаж тощо.
Дозвольте собі відчувати емоції і знайдіть безпечні способи виражати їх, розмовляйте з близькими про свої переживання.
Якщо є невирішені конфлікти — спробуйте їх обговорити або напишіть лист тому, на кого ображаєтесь (відправляти не обов’язково).
Якщо симптоми серйозні або не проходять — зверніться до лікаря та психотерапевта, які допоможуть розібратися з проблемою.
Висновок
Психосоматичні проблеми — це не слабкість, а спосіб, яким наше тіло намагається привернути увагу до того, що ми ігноруємо або пригнічуємо. Психосоматичні реакції — це сигнал, який говорить: «Зупинися, подивися, що насправді відбувається у твоєму житті».
Головне — зрозуміти, що ви не розділені на окремі частини. Ви — це ціле, де думки, емоції і тіло працюють разом і необхідно навчитися їх слухати і поєднувати.
Автор
Євгеній Рябой — дійсний член НПА, власник Європейського сертифікату психотерапевта від Європейської асоціації психотерапії, повноправний член Європейської асоціації гештальт-терапії.
