Втрата близької людини

17 лютого 2025

«Смерть і любов-це два крила, які несуть добру людину на небеса». — Мікеланджело

«Втрата» слово, яке лякає багатьох. Для когось це про фізичну біль, для когось це те, що розділило життя на «до «та „після“, хтось ловить флешбеки і це тригер, який служить моторошними спогадами.
Біль, горе, скорбота, страждання — це про життя без когось цінного.

Чи можна це пережити?
Так.

Чи буде це легко?
Ні.

Смерть близьких та рідних завжди шокує. Складно прийти в себе та відновитись для подальшого життя, а не просто існування.

Сьогодні майже кожен українець так чи інакше знає не просто значення цього слова, а й переживає емоції пов’язані з втратою (особистою чи соціально-важливою). Та не кожен знає відповіді на питання «, як впоратись з відчуттями?», «куди звернутись?» і головне «як віднайти опору та сенс».

Перш за все важливо, щоб померла людина зайняла своє місце в пам’яті. З нею можна розмовляти, її можна пам’ятати, ви маєте право на емоції, але ви маєте усвідомити її смерть, а не жити минулим і страждати від почуття провини. Це не значить, що ви забуваєте або знецінюєте. Це лише ознака того, що Ви змогли інтегрувати події в своє життя.

Кожен має свій рівень стресостійкості, свій темперамент, свій рівень прив’язаності та свій зв’язок з померлим. Тому однозначно сказати, який спектр емоцій виникатиме в той чи інший період у різних людей, досить складно. Та спільними залишаються методи й шляхи відновлення та повернення до життя.

Як людина переживає втрату

Напевно, ви хоч раз чули про те, що у горя є шість стадій: шок, заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Про це дуже важливо знати, тому що на кожній стадії у людини різні потреби. Тільки пройшовши їх усі, можна по-справжньому зцілитись від втрати.

Етап шоку й заперечення — «що відбувається, я нічого не розумію, цього не могло статись, це якась помилка, я не вірю, от зараз хтось скаже, що це невдалий жарт»

Етап гніву — «чому саме зі мною? це несправедливо, я не приймаю це і не готова миритись з цим». Зазвичай саме цей етап найболючіший, тривожний, страшний. Відчуття роздратованості, безсилля, відчаю, провини, злості, нерозуміння заповнює думки та тіло.

Етап торгу — це так званне «відстрочення прийняття реальності». Часто саме на цьому етапі затягується так званна спроба пережити горе, бо з’являються думки, що можна було щось змінити, якось зарадити. Це може перерости в апатію, депресію, безсоння. Іноді цей процес називають «бунт перед Богом»

Етап горювання — найважчий «що робити, як жити далі і чи треба, я хочу здатись». Але цей етап водночас і найпотрібніший, і найважливіший. Тільки після нього можна прийняти те, що сталося.

Етап прийняття — стадія, коли ви приймаєте дійсність, маєте бажання і сили боротись за себе та своє майбутнє. На цьому етапі важливо розуміти, що це нормально — обрати рухатись далі.

Особливо важко переживати смерть близьких, коли вона була неочікуваною. Якщо це смерть на війні, нещасні випадки. Коли людина згасає поступово (наприклад від хвороби), то так чи інакше ми усвідомлюємо, що рано чи пізно — це має статись. Неочікуваність лякає і змушує «застигнути». Так би мовити це незавершений стан.

Можна виділити певні механізми, що допоможуть усвідомити і відпустити те, що вже сталось. Тут має бути три фокуси уваги: прощення, прощання та подяка. Потрібно попрощатися і не чекати, пробачити, відпустити та подякувати. Тільки тоді стосунки завершаться. Тільки тоді людина зможе побачити життя і рухатися. Прийняти сам факт, що людини більше немає, що вона пішла назавжди. Досвідчений психолог допоможе пройти цей етап екологічно і ефективно.

Як допомогти пережити втрату близької людини

Травмуючі події стають неабияким викликом для людини, що переживає втрату. Вкрай важливо аби на кожному з етапів поряд знаходились ті, хто зможе підтримати, допомогти, просто бути поруч, щоб підставити плече і вислухати чи помовчати разом.

Та не кожен знає, як правильно підтримати, чого не можна говорити, а що може допомогти легше прожити емоції.

Максимально негативні емоції та установки можуть виникнути саме в період переживання депресивних епізодів, що супроводжується думками «моє життя закінчено», «як раніше не буде, а інакше я не хочу», «я більше ніколи нікого не зустріну», «в мене немає сил жити далі з цим». В таких ситуаціях аж ніяк не можна вживати подібні фрази для заспокоєння: «та все налагодиться», «не нервуй, давай краще відволічешся», «ти занадто сильно переживаєш», «візьми себе в руки», «на все воля Божа».

Зрозуміло, що ви маєте позитивні мотиви аби розрадити близьких. Та краще обрати стратегію бути поряд, не радити нічого і дати людині прожити ці почуття аби не закритись.

Найкраще допомагає щирість. Навіть якщо ви скажете: «Я просто не знаю, що тобі сказати. Але я з тобою.» або «Мені важко уявити твій внутрішній біль, та чи можу я чимось допомогти?» — це ліпше, ніж автоматичне: «Мені дуже шкода». Проста присутність поруч може бути більш цілющою, ніж тисячі слів. Головне дати зрозуміти, що людина не сама зі своїм горем.

Що ще можуть зробити рідні та друзі?

Поступово слід долучати людину, що горює, до повсякденної діяльності — це важлива частина стадії адаптації.

Корисними в цей період можуть бути і прохання про допомогу, нагадування про обов’язки. Треба допомагати заново включитися в життя, планувати майбутнє.

Єдине, що ви можете зробити, це дати людині можливість говорити. Іноді варто акуратно нагадати, що можна звернутися за допомогою. Не всі можуть впоратися самі, і це нормально. Іноді людині здається, що ніхто не здатен зрозуміти, відчути її біль. Але правда у тому, що смерть — це загальнолюдське; це те, що робить нас людьми і об’єднує.

Якщо ви розумієте, що зупинились на певному етапі і не можете рухатись далі

Якщо понад два тижні ви відчуваєте:

втрату інтересу та задоволення протягом більшої частини дня;
безсоння/надмірну сонливість;
пригнічений настрій, апатію;
відсутність або навпаки сильний апетит;
слабкість, головні болі або інші зміни в організмі;
відсутність бажання комунікації та підтримки мінімальних зв’язків з близькими;
появу болі в тілі, панічні атаки, проблеми з серцебиттям.

Рекомендовано звернутись до спеціаліста: психолога, психотерапевта чи психіатра (в деяких випадках може знадобитись медикаментозне втручання та консультація інших фахівців).

Кілька кроків, які стануть корисними в поступовому відновленні емоційного і психологічного благополуччя після втрати близької людини

1. Дати собі дозвіл на горювання

Переживати втрату близьких протягом певного часу — це нормально. Кожному потрібна своя кількість днів, тижнів, місяців. Дайте собі час.

2. Віднайти опору

Для того аби продовжувати рухатись вперед, важливо мати попереду орієнтири та внутрішні опори для підтримки самих себе.

3. Ви — пріоритет

Слід запам’ятати, що лише ви здатні витягнути себе з будь-якого стану. Перш за все ви потрібні собі.

4. Просить про допомогу

Це не страшно і не соромно. Часом нам надто складно впоратись самостійно, наші ресурси не вічні, ми потребуємо когось поряд.

5. Звертатись до спеціалістів

Підтримка близьких та друзів одна з головних умов швидкого та вдалого відновлення. Та в певних ситуаціях знайти шляхи до прийняття може тільки кваліфікований спеціаліст.

6. Долучатись до груп підтримки

Людина — це соціальна істота. Приєднання до такої групи може допомогти вам спілкуватися з людьми, які проходять через подібні труднощі. Усвідомити, що ви не одні з цим горем.

7. Створити пам’ять

Берегти пам’ять про близьку людину потрібно, це може бути цінним і втішним процесом. Розгляньте можливість створення альбому зі спільними фотографіями, написання листа або вірша, присвяченого їй/йому.

8. Плани та цілі

Зробіть список планів, мрій, цілей, які будуть вашим путівником для кроків у майбутнє. Згадуйте їх коли хочеться опустити руки. І пам’ятайте, що ви потрібні цьому світу.

У цьому процесі дуже важливо бути добрим до себе. Не висувати високих вимог. Діяти з довірою до внутрішнього Я. Розуміти, що для проживання втрати потрібні підтримка оточення, простір і час. Бажання жити далі.

Тільки ви обираєте наскільки досвід пережитих подій буде впливати на вас. Тільки ви здатні відновити своє психо-емоційне та фізичне здоров’я. Тільки ви створюєте себе нового.