твій консультант з психічного здоров’я
Шо робити, якщо ви зазнали сексуального насильства?
1 березня 2025
Сексуальне насильство — це одна з найтяжчих форм порушення особистих кордонів, що має глибокі психологічні, фізичні, економічні та соціальні наслідки.
Як визначити сексуальне насильство?
По суті, це будь-які насильницькі дії сексуального характеру, що вчиняються без добровільної згоди особи: зґвалтування, схиляння до сексу, сексуальні домагання та переслідування тощо.
Цей вид насильства торкається переважно жінок (тобто є ґендерно зумовленим), та через соціальні упередження воно, на жаль, часто заперечується та замовчується.
Зіткнення з насильством може загрожувати низкою психологічних проблем: порушенням довіри до світу, втратою почуття безпеки та контролю над власним життям, розвитком психічних розладів, суїцидальними ризиками, соціальною ізоляцією та багатьма іншими.
Що важливо розуміти про сексуальне насильство?
Насильство — завжди умисне, воно порушує права та свободи, завдає шкоди, зловживає силою та контролем. Це про владу та підкорення, а не про секс!
Відповідальність завжди лежить на кривднику. Пам’ятайте, що жодна поведінка чи зовнішність людини, яка постраждала від насильства, не виправдовує насильство, а відповідальність (кримінальну, адміністративну, матеріальну) за нього несе кривдник і лише кривдник.
Сексуальне насильство — це не лише про незнайомців, а й про близьких людей, воно може бути одним з видів домашнього насильства, яке відбувається систематично, з поступовим посиленням насильницької поведінки.
Що робити, якщо ви зазнали сексуального насильства?
Звернутися по допомогу іноді непросто, але підтримка — є.
Головне — не залишатися сам на сам у цьому процесі.
Кривдник має понести відповідальність, проте це постане можливим лише тоді, коли факт насильства не буде «невидимим».
У боротьбу з протидії випадкам насильства сьогодні включено дуже багато суб’єктів: поліція, суди, заклади охорони здоров’я, центри соціальних служб, мобільні бригади, притулки та шелтери для постраждалих, центри реабілітації, служби підтримки, громадські організації тощо.
Усі вони зобов’язані діяти з дотриманням принципів конфіденційності, поваги, повноти врахування потреб людини та недопущення дискримінації.
До прикладу, у випадку домашнього насильства поліція зобов’язана оцінити ризики його повторного вчинення та застосувати тимчасовий обмежувальний припис, яким на строк до 10 діб заборонити кривднику у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Також, у особи, що пережила насильство, є право звернутися до суду, який впродовж 72 годин може винести обмежувальний припис щодо кривдника на строк до 6 місяців з можливістю його продовження ще до пів року. Такий припис виконується негайно.
За сексуальні домагання, тобто умисне вчинення образливих, принизливих дій сексуального характеру (слів, жестів, рухів тіла, в тому числі з використанням електронних комунікацій) в Україні нещодавно також запроваджено адміністративну відповідальність.
Якщо ви зазнали насильства, підтримка має бути комплексною, а медичну, правничу, соціальну та психологічну допомогу у такому випадку можна отримати безкоштовно.
Куди можна звернутися за підтримкою?
102 — Національна поліція України.
1547 (цілодобово) — Урядова гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству.
0 800 501–720 — Гаряча лінія Уповноваженого ВРУ з прав людини.
116–123 або 0 800 500–335 (цілодобово, анонімно та конфіденційно) — Національна «гаряча лінія» із попередження домашнього насильства.
0 800 213–103 (цілодобово) — контакт-центр системи безоплатної правничої допомоги.
Перелік та контакти служб підтримки в різних областях України також можна знайти на офіційному сайті «Ла Страда — Україна».
Авторка
Ганна Ситник — практична психологиня, консультантка із сексуальної освіти, викладачка ЦПП «Happy life», членкиня Дивізіону НПА «Психічне здоров’я».
