Що справді живить нас у психотерапії

Можливо, ви колись замислювались: що саме відбувається в психотерапії? Чому одні зустрічі залишають відчуття живлення і зростання, а інші — порожнечі? Чому з одним психотерапевтом ви відчуваєте себе зрозумілими, а з іншим — ніби «неправильними»? Хочу поділитися метафорою американського колеги, яка може прояснити природу стосунків у психотерапії.

«Я є їжа»: метафора Френка Рубенфельда

«Є вислів Румі, який я вважаю особливо доречним: „Я є їжа; я є їжа, я є їжа“».

Те, що відрізняє гештальт-терапевта від інших терапевтів — ми не шеф-кухарі… ми — їжа. Тобто, ми не думаємо про підготовку чудових ідей для клієнта, презентуючи їх красномовно і реєструючи отримане схвалення. Ні, ми представляємо себе… нашу уяву, добру волю, присутність і багато іншого, а потім клієнт куштує, метаболізує і інтегрує те, що ми пропонуємо… самих себе» (Френк Рубенфельд, особиста комунікація, 23 лютого 2025 року).

Ця метафора американського психотерапевта Френка Рубенфельда відкриває глибоке розуміння природи терапевтичних стосунків. Коли фахівець є «їжею», а не «шеф-кухарем», змінюється сама суть психотерапевтичної взаємодії. Психотерапевт втілює готовність бути «поживним ресурсом» для людини, і це свідчить про його здатність пропонувати свою справжню присутність як основне джерело живлення для процесу зростання.

Автентичність як практична необхідність

У цьому контексті автентичність фахівця стає не просто етичним принципом або теоретичною цінністю, а практичною необхідністю. Як їжа не може «прикидатися» поживною — вона або є такою, або ні — так і людина в ролі психотерапевта не може «грати роль» або просто «застосовувати техніки». Її присутність, реакції, способи бути в контакті — все це має бути справжнім, «засвоюваним», таким, що дійсно може стати ресурсом для зростання іншої людини.

Особливо важливим у цій метафорі є розуміння того, що процес «психічного метаболізму» відбувається за природними законами. Як організм сам знає, які поживні речовини йому взяти з їжі, так і людина в психотерапії інтуїтивно обирає з присутності фахівця те, що їй потрібно для зростання. Фахівець не контролює цей процес, не намагається «правильно нагодувати» людину. Він довіряє природній мудрості організмічної саморегуляції, пропонуючи себе як ресурс і поважаючи здатність кожного брати те, що йому потрібно і не брати те, що не потрібно.

Якість «їжі», яку пропонує психотерапевт, напряму залежить від його власного розвитку та зрілості. Як якісна їжа має бути свіжою, поживною та екологічно чистою, так і присутність гештальт-терапевта потребує постійної «екології себе». Це включає власну терапію, супервізію й професійний розвиток, але також і загальну життєву позицію, здатність бути живим та справжнім у контакті. Несвіжа або неякісна їжа може викликати відторгнення або навіть зашкодити — так само неавтентична або «токсична» присутність може порушити процес психотерапії.

Індивідуальність процесу інтеграції

«Процес травлення» в терапії — це складний й індивідуальний процес інтеграції досвіду. Як кожен організм має свій унікальний метаболізм, так і кожна людина по-своєму «перетравлює» досвід терапевтичних стосунків. Хтось потребує більше часу для засвоєння, хтось інтегрує досвід дуже швидко. У когось краще «засвоюються» емоційні аспекти взаємодії, а у когось — когнітивні. Важливо поважати індивідуальний темп та спосіб «травлення» кожної людини.

Коли ви обираєте психотерапевта, довіряйте своїм відчуттям. Чи відчуваєте ви живлення від цієї присутності? Чи дозволяє вам фахівець «брати» те, що вам потрібно, у власному темпі? Чи відчуваєте ви, що можете «перетравлювати» досвід сесій природно, без примусу? Справжня психотерапія — це не про техніки чи розумні поради. Це про зустріч з людиною, яка готова бути справжньою для вашого зростання, довіряючи вашій природній мудрості знати, що саме вам потрібно.

Автор

Повʼязані статті

26 червня Як гештальт-терапія розуміє психосоматичні проблеми