Самоцінність ≠ самооцінка

20 березня 2025

«Те, що тобі подобається в інших є і в тобі. Просто колись, хтось це знецінив, але прийшов час повернути собі свою цінність.»

Самоцінність — це базове відчуття: «Я маю право бути, відчувати, помилятись і жити — вже тому, що я є».
Самоцінністю можна назвати безумовну любов до себе, вміння приймати, переживати всі стани. Вона не падає, навіть коли все валиться.

Самооцінка — змінна. Сьогодні я досяг(ла) цілі — відчуваю себе класно. Завтра щось не вдалося — і вже сумніви. Зазвичай вона формується під впливом думки інших. І змінюється також враховуючи, як впливають на нас оточуючі.

Звідки береться самоцінність?

В ідеалі вона формується в дитинстві, коли дитині дають відчуття:

«Ти важливий не тому, що зручний, слухняний або успішний, а просто тому, що ти — це ти».

Але навіть якщо база хитка, її реально відбудувати. Самоцінність не подарунок — це навичка, яку можна, а головне потрібно тренувати.

Життєвий приклад: дві людини втратили роботу.

Перша відчуває: «Я нікому не потрібен, я — нуль».

Друга: «Це неприємно, але я все одно маю цінність, знайду нові можливості».

Різниця не в події, а в фундаменті — відчутті цінності, яке не залежить від ситуації.

Приклад з фільму:

«Добрий Вілл Гантінґ» — головний герой геній, але з дитячою травмою і відсутністю самоцінності. Він боїться не невдач, а того, що справжній він — «неважливий». І лише після щирого діалогу з психологом («Це не твоя провина») починає відчувати себе вартим любові і життя.

Самоцінність в дії: як це виглядає

Людина з самоцінністю:

не намагається всім сподобатися;
спокійніше реагує на критику — бо знає, що вона більше, ніж одна думка;
не доводить, що варта любові — вона її приймає;
обирає не те, що «правильно», а те, що резонує з нею;
дозволяє собі помилятись і не карає за це;
піклується про себе і має ресурс поділитися цим з оточуючими;
часто сама являється тією людиною, котра здатна підтримувати;
розуміє свою індивідуальність і цінує її, не намагаючись бути шаблонною.

Як ми втрачаємо відчуття цінності?

Порівнюємо себе з іншим і завжди не на свою користь.
Живемо за схваленням — і відмовляємось від себе.
Ставимо надмірні планки, де помилка = катастрофа.
Ігноруємо свої потреби, бо «не заслуговую».

Прокачка самоцінності: з чого почати?

Щодня нагадувати собі: я не зобов’язаний(а) бути ідеальним(ою), щоб бути цінним(ою).
Знаходити нові заняття або повертатись до тих, які дарують позитивні емоції і повертають в стан прийняття себе.
Помічати, коли себе знецінюєш, і зупинятись: «Я маю право бути собою».
Обирати людей, поруч із якими можна бути живим, а не зручним.
Записувати, за що себе цінуєш — не за досягнення, а просто так.
Дякувати собі за те, якою людиною ти є вже сьогодні.

Арт-терапія, як спосіб віднайти свою цінність

1. Колаж «Я цінна/цінний, бо…»

Завдання: зробити колаж зі слів, картинок, образів, які символізують вашу унікальність, внутрішню цінність, сильні сторони.

Мета: побачити себе не через чужі оцінки, а через власну призму — як цілісну, неповторну особистість.

2. Малюнок «Мій внутрішній ресурс»

Завдання: намалювати себе в образі, який передає внутрішню силу або опору (це може бути дерево, тварина, символ, казковий герой).

Рефлексія: що це за ресурс? як я можу його активувати в житті?

3. Щоденник самопідтримки (візуальний)

Формат: вести щоденник, де ви будете щодня малювати/записувати щось хороше про себе, свої маленькі перемоги, моменти радості, прояви турботи до себе.

Мета: фокус на собі як цінній людині, навіть у дрібницях.

4. Лист самому/самій собі з майбутнього

Техніка: уявити себе через 5 років, у стані внутрішньої цілісності й цінності, і написати лист підтримки «звідти» — що порадиш собі сьогодні, за що себе похвалиш.

Плюс: можна оформити лист красиво, у вигляді картинки, з символами, які будуть нагадувати про нього.

Чому арт-терапія працює?

Наше відчуття цінності — це не тільки про раціональні думки, а й про емоції, досвід, тілесні відчуття. Через образи, кольори, символи ми виходимо на глибші шари психіки — ті, де живуть установки, переживання і досвід з дитинства. Арт-техніки дають змогу без осуду і тиску побачити себе «зсередини», прийняти і підтримати, навіть, якщо словами це важко сформулювати. Це про м’яке, але потужне повернення до себе — з турботою, увагою і пошуком нових сенсів.

«Ви не зобов’язані бути ідеальними, щоб бути вартими. Скажіть собі: я маю право на помилки, відпочинок і любов до себе».