Психологічна підтримка дітей у стані довготривалої ситуації невизначеності

Ми живемо у світі сповненому невизначеності. Наразі стан невизначеності як ніколи актуальна тема для населення України. Людська психіка намагається віднайти стабільність у плануванні якихось дій чи подій, таким чином людина відчуває себе впевненою як у завтрашньому дні так і у віддаленій перспективі, що допомагає триматися у балансі і стабільності. Але людина не здатна повністю передбачити своє майбутнє у найближчій час, не кажучи вже про місяці, тим більше про роки. Ще менше можна говорити про якусь сталу визначеність під час великих потрясінь, таких як війна.

Нездатність жити з невизначеністю життя може призвести до значного занепокоєння і страждань, перебуваючи у постійній фрустрації і не маючи нагоди відчути стабільність. Але не забуваємо, що не визначеність — це частина життя людини і в будь який момент кожен може опинитися в ситуації невизначеності.

Невизначеність або неясність ситуації в якій незрозуміло, що робити і перебувати в такому стані дуже важко. Наслідками довготривалої ситуації невизначеності можуть бути розпач, страхи, тривога, паніка, агресія. Рішення, які людина приймає в ситуації невизначеності можуть мати, певним чином, доленосні наслідки.

Найбільш вразливі до чинників ситуації невизначеності — діти. Вони гостро реагують не лише на власні переживання але і на психологічний стан значимих для них дорослих, батьків насамперед.

Що ж включає в себе поняття ситуації невизначеності?

Це і тривожні події у країні і світі, і вимушена розлука із значимими дорослими, і часті конфлікти в родині, і розлучення батьків, і втрата батьків чи інших значимих дорослих, і зміна місця проживання, і вимушене переселення сім’ї, і відсутність житла, і часті переїзди, і екологічні катастрофи (буревій, землетрус, наводнення і таке інше), і раптова зміна розкладу дня у дитини.

Невизначена ситуація провокує винекнення стресу. Короткотривалий стрес не є шкідливим, він акумулює викид адреналіну і норадреналіну, що спонукає до швидких дій і відповідей на ситуацію.

Довготривалий стрес або дистрес (повторення сильної реакції на повторювальні стресові ситуації), може впливати на префронтальну кору головного мозку, яка відповідає за мислення, контроль, мораль, емпатію, аналіз, діалог, внутрішній діалог та причинно—наслідкові зв’язки.

Коли у дитини є стрес, то не працюють когнітивні процеси і логічні рівні. Якщо ситуація невизначеності триває довгий час це має вплив на психологічний стан дитини, можуть розвиватися нав’язливі тривожні стани, що порушує функціонування здатності до усвідомлення ситуації, оцінювання реальності і зниження якості життя дитини.

Які ж можуть бути наслідки тривалої ситуації невизначеності?

Емоційні прояви: загострення страхів, особливо страху розлуки, тривожні стани, плаксивість, агресивність, схильність до бурхливого прояву емоцій, збільшення емоційних проявів, тощо.

Когнітивні прояви: погіршення пам’яті, мислення, збіднення мовлення або навпаки підвищена мовленнєва активність, негативні думки і переконання, чорно—біле мислення, гіперболізація ситуації.

Соматичні прояви: підвищена втомлюваність, сонливість, загострення хронічних хвороб, втрата апетиту, болі у шлунку, головні болі, розлади дихання та роботи серця, нічний енурез, тремтіння в тілі.

Поведінкові прояви: порушення сну, нічні кошмари, регресивні форми поведінки, гіперактивність, пасивність, замкненість, посилене прагнення контакту з дорослими або відмова від спілкування, нав’язливі ігри з негативним сюжетом, впертість і заперечення.

Як прояви стресу через довготривалу невизначеність ситуації бачать батьки: нечемність дитини, відставання у навчанні, регрес (повернення до попереднього етапу розвитку дитини — смоктання пальцю, імітація дитячого мовлення, «сюсюкання», бажання дитини весь час сидіти на руках у дорослого і колихатися), енурез.

Як інші люди сприймають симптоми тривожності у дитини, що вони бачать: не дружелюбну або замкнену, не виховану, ліниву, злу, невдячну дитину.

Як дитина переживає свій внутрішній біль та інші симптоми тривожного стану: дитина відчуває сум, розчарування, сором, почуття провини, відчай, безсилля, тощо.

Як налагодити контакт з дитиною: надати дитині безпечні обійми за її потребою, зоровий і мовленнєвий контакт, ігри по віку — це індивідуальний підхід для кожної дитини.

Чого не варто робити дорослим?

• Забороняти дитині проявляти почуття (плакати, гніватися, ображатися.
  

• Знецінювати та висміювати почуття або дії дитини, карати дитину за прояв почуттів).

• Поспішно заспокоювати дитину, намагаючись штучно скорочувати переживання нею своїх почуттів.

• Занадто жалісливо ставитися до дитини.

• Перебільшувати значення негативних переживань.

• Посилювати переживання.

• Втрачати контроль над власними переживаннями.

• Не давати дитині відчуття захищеності та опірності.
  

Що може допомогти?

• Власний приклад того, як сам дорослий може долати кризові і стресові ситуації, транслювати дійсний стан ситуації без перебільшення або приховування справжньої ситуації.

• Відновлення через власний приклад, показувати дитині як можна відволікатися від стресових ситуацій, віднаходження справ, що мають позитивний вплив на емоційний стан (прогулянки, справи по—душі, спорт, розмови, спілкування, музика, перегляд фільмів, тощо).
  
  

• Підтримка (не звинувачувати, не давати одразу оцінку діям і особистості дитини, не давати порад у вигляді «дорослий завжди правий», не засуджувати і не критикувати за вчинки, а намагатися розібратися в ситуації, помічати успіхи дитини, батьківські обійми), транслювати безумовне прийняття дитини дорослими, залучення і спілкування.

Отже прояви реакцій на невизначені ситуації, які можуть викликати довготривалі стресові реакції у дитини, як захисні механізми виникають задля того, щоб впоратися з моментом довготривалого стресу, симптоми можуть зникати, як адаптивна відповідь на ситуації невизначеності, але якщо симптоми понад одного місяця продовжують проявлятися рекомендується звернутися до дитячого психолога.

Авторка

Повʼязані статті

10 березня Випробування підлітковим віком: як впоратися батькам?